Пред буйною толпой на возвышение,
На лобном месте.Вот поныне крест,
Тебя Христос в позорном исступление,
Словами бичевала злоба,месть.
За что?Вы если бы спросили,
Не каждый бы ответить смог,
Вчера еще в Цари Его просили,
Сегодня злость,как тайный рок.
Весь ад поднялся в нетерпении,
Вошел К пришедшим.В их сердцах,
Не думали они,что в то мгновение,
Спасенья план вершится в небесах.
По небу тучи черные ходили,
Закрыло солнце светлый лик,
Земля застыла от бессилия,
И только матери из сердца крик.
Но Агнец молча боль вкушая,
Страдал пред яростной толпой,
И здесь!В мученьях.Ходатаем,
Воззвала к небесам Любовь.
-Прости,Отец.Не ведает творение,
Во чьих руках сегодня их сердца,
Но за крестом уже пришло прозрение,
Небесный свет от Господа Отца.
Сегодня,что могу сказать творению,
В долготерпении!Ждет своих Отец,
Ходатай в небесах.Христос в моление,
Пролитой кровью защищает всех.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
