Пил зірвавсь за ногами Христа і... осів -
Oх, ця сила тяжіння до центру Землі!
Учні вклякли від дива. Забракло їм слів.
Постать вчителя танула в сонячній млі...
Вище й вище Ісус... Світ пустів на очах.
Гострий біль від розлуки, самотності щем,
Велич миті священної, трепетний страх
В ноги учнів вливались гарячим свинцем.
Ось і все. Наче сон. Все дійшло до кінця.
Ген, он хмари назустріч Ісусу пливуть...
Пригадались слова: Я піду до Отця.
Тільки зараз відкрилась їх істинна суть.
Раптом анголи, в білих одежах як сніг,
Стали поряд і вивели їх з сум'яття.
Йшли назад вже від щастя не чуючи ніг-
Їх наповнили вщерть неземні почуття.
Став цей день переломним для всіх християн:
Він земного тяжіння закон скасував.
Ті ж орбіта, місця де родились, Йордан...
Та заобрійний край нам Вітчизною став.
Там від слави Господньої сяє ефір,
Там свобода без зла, мир, любов, чистота!
Тягне в край той нас, драмам всім наперекір,
Гравітація крові Ісуса Христа.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Ах, как же хочется жить... - Олег Панферов Кажется, что-то с нами не вполне так. Ведь мы все не раз слышали фразу: "На меньшее я не согласен". Наверняка сколько же раз ее произносили сами... Но почему-то все равно удовлетворяемся обычным житейским счастьем, обычным рутинным досугом, обычной, как у всех, верой и худо-бедно любовью. В какой-то момент нам даже почему-то стало довольно просто спастись и утешаться надеждой, что в ад мы не попадем. Стало довольно найти тихое место под солнцем и пережидать жизнь, временами ею более или менее наслаждаться.
Иногда мне даже кажется, что радости жизни нам заменили саму жизнь...
Точно так же, как многим Божье заменило Бога.
