Во всех звучащих языках
Есть узнаваемое слово.
Оно не старится в веках,
Всегда востребовано, ново.
Из уст детей и стариков,
И королей, и неимущих
Оно, как первое из слов,
Наполнено звучаньем лучшим.
Его рифмуют и поют.
Оно - и в радостях и в бедах.
Сокрыт в нём ласковый приют
И вдохновение к победам.
Его я повторю опять
Во всех возможных вариантах:
Ма. Мамочка. Мамуля. Мать -
И сердцем чувствую утрату.
Нет милой мамы на земле -
Она переселилась в Вечность,
А мамина любовь во мне
Горит неугасимой свечкой.
Но больше радует меня,
Что после жизни, вдовьей, трудной
В обитель Славного Царя
Она явилась неподсудной.
Уже второй десяток лет
Я маму на земле не вижу.
Но в каждый следующий рассвет
К небесной встрече я всё ближе.
В присутствии Царя царей
Под кровом радуги заветной
Я вместе с мамою своей
Склонюсь перед Отцом вселенной.
Мы Бога возблагодарим
За Иисуса - Сына Славы.
Ведь только-только Им Одним
Дано нам вечной жизни право.
Анна Лукс,
Ванкувер, США
С Господом 25 лет. Пишу стихи и прозу. Имею 30 (книг) христианских изданий СТИХОВ И ПРОЗЫ . Люблю Спасителя. Ожидаю пришествия. Моя Жизнь - Христос, и смерть желаю встретить как преобретение. Да утвердит и укрепит меня мой Бог!!
сообщение: В издательстве "Миссия спасения" вышли мои книги -христиаская проза. Можно их посмотреть по этому адресу: https://spasenie.org/catalog Благословений всем!!! Вышли новые книги в Канаде. Можно заказать по почте : altaspera@gmail.com
Прочитано 8023 раза. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
