Не Бог кричал: «Распни Его!».
Не Бог плевал Ему в лицо
И заушал, и бил нещадно.
Не Бог, ругаясь беспощадно,
Венец терновый надевал.
Не Бог гвоздями прибивал
Невинность к дереву позора,
И лил на Святость грязь укора…
Не Бог проткнул копьём Христа!
Хулили Господа тогда
И казнь вершили те, кто знали,
Кого на древе распинали…
Исполнил Бог Закон за всех.
И в час, когда глумливый смех
С Голгофы к небу поднимался,
Из уст кровавых крик раздался:
«Свершилось!» ….
Канула беда
В былое раз и навсегда!
Настало время благодати!
В Господнем Сыне Бога ради:
Прощён и тот, кто обвинял.
Прощён и тот, кто прибивал.
Прощён и тот, кто от испуга
Предав единственного Друга,
Бежал, теряя покрывало…
В Иисусе праведность восстала
И радость хлынула с небес!
Повержен Сыном хитрый бес!
С тех пор все святы во Христе:
Спасибо, Бог Отец, Тебе.
И кем бы что не говорилось,
Для всех спасение СВЕРШИЛОСЬ!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
